На сьомому кілометрові від Хмельницького, убік від траси, розташоване комунальне підприємство “Аеропорт Хмельницький”.
Саме шестиповерхове приміщення аеропорту давно під замком, а вхід на
територію — через КПП. Охоронець на пропускному пункті не стримався,
щоб не поділитися з журналістом своєю радістю: “Сьогодні отримав
зарплату за жовтень. Шкода, що так занедбано підприємство. Живуть тут
добре хіба що “аерорухівці” (Украерорух керує повітряним рухом, зльотом
та посадкою літаків. Також вони мають аеронавігаційне обладнання —
авт.), котрих фінансує держава”. На моє запитання, які рейси ще діють,
відповідає: “На Стамбул літають, переважно, бізнесмени за товаром. Та й
то рідко. На Київ рейс давно скасований — кілька разів повозили пусті
крісла та відмовилися від перевезень”. Директор комунального підприємства “Аеропорт Хмельницький” Вадим Якимчук неохоче
йде на спілкування та жалкує, мовляв, чого не прийшли до нас у
2006-2007 роках. Тоді на тиждень діяло по три-чотири рейси: на Стамбул.
“Зараз у нас лише виконуються чартерні рейси, пасажирських немає. У
лютому-березні приватний перевізник “Поділля-Авіа” двічі злітав до
Стамбула”, — розповідає він. Вадим Васильович досі з ностальгією згадує
кращі часи, коли за три радянські рублі пасажир міг злітати із
Кам’янця-Подільського до Хмельницького. На початку дев’яностих років
тоді ще Хмельницьке авіапідприємство мало свій парк літаків та понад
400 працюючих. Наприкінці 1993 року відбулася реорганізація
підприємства і утворилося чотири незалежні структуру: державне
підприємство “Аеропорт Хмельницький”, Хмельницька служба обслуговування
повітряного руху Украерорух та дві авіакомпанії: “Поділля-Авіа” (літаки
Ан-24, Ан-26) і “Універсал-Авіа” (Ан-2). До сьогодні кожне підприємство
працює окремо та заробляє гроші. Щодо аеропорту, то він живе від
обслуговування комерційних літаків. “Аеропорт функціонує на
госпрозрахунку — те, що сам заробив, то твоє. На внутрішніх польотах
заробляємо дуже мало — 600-700 грн за один політ. На міжнародних дещо
більше — 7-8 тис. грн. Проте, якщо брати до уваги, що міжнародних
польотів мало, зрозуміло, прибутку не багато. Підприємство збиткове,
але що цікаво: з моменту свого створення аеропорт уже був планово
збитковим — радянська держава просто компенсувала ці збитки”, —
зазначив керівник. До речі, борги у комунального підприємства суттєві.
Передусім заборгованість із заробітної плати зросла на 30 тис. грн і на
1 квітня становить 169 тис. грн. До Пенсійного фонду “аеропортівці” не
сплатили 70 тис. грн. Мабуть, усі сподівання поклали на “чарівника у
блакитному гелікоптері”. Здається, що цим добродієм вирішив стати
Кабінет Міністрів України, який торік ухвалив Концепцію державної
цільової програми розвитку аеропортів на період до 2020 року. Чиновники
не економили паперу і списали 7 сторінок формату А4, де вказали, що
хочуть зробити реконструкцію і модер–нізацію летовищ, об’єктів
інфраструктури аеропортів та повернути у державну власність 24
аеропорти, у тому числі Хмельницький. Про фінансування програми
кабмінівські писарі стисло написали двома абзацами, мовляв, 5
аеропортів міжнародного значення відремонтуємо за державні кошти, а
інші нехай залучають власні гроші та банківські кредити. “Я так
розумію, що має бути певне фінансування на модернізацію підприємства.
Зараз криза, тож невідомо, коли і як реалізовуватиметься державна
програма”, — зазначив В. Якимчук. Крім того, тендер на розробку
державної програми під конкретний аеропорт виграла німецька компанія
“Аеропорт Консалтинг Партнерс”, яка у березні побувала на нашому
аеродромі. Як зазначив представник компанії Патрік Пепінсхаус,
запропонована ними програма, успішно виконувалася в країнах Європи та
Середньої Азії. Завершення цієї програми прогнозується на червень цього
року. Наразі плече допомоги підставила обласна рада та
держадміністрація, які фінансово підтримують інфраструктуру
комунального підприємства. Зокрема, торік перерахували 145 тис. грн на
поточний ремонт злітної смуги, довжина якої 2 км 200м. Цього року
планується виділення 600 тис. грн на завершення ремонту, розмітки та
світлосигнальної системи. “Було б чудово, якби смугу покрити
асфальтобетоном, що дало б змогу приймати літаки вагою понад 60 т та
боїнги. Нині можемо приймати, наприклад, Як-42, Ан-12, Ту-134 та інші,
які відповідають навантаженню на смугу до 60 т. А такий “важковаговик”,
як Іл-76, у хмельницькому аеропорту не зможе приземлитися”, — наголосив
Вадим Васильович. Крім того, за вимогами Державіаадміністрації
України, до кінця року всі діючі аеропорти країни повинні встановити на
злітній смузі глісадні вогні (по два з двох боків). Це обладнання дасть
змогу підвищити безпеку приземлення під час складних погодних умов.
Задоволення не з дешевих, — приблизно 50 тис. євро. На жаль, коштів
поки катма, щоб закупити це обладнання. Також, за словами пана
Якимчука, “пролітає” наш аеропорт у планах низькобюджетних
авіаперевізників, які ще торік зголосилися на дешеві польоти для
українців. До прикладу, відома угорська компанія Wizz Аir виставляла
прейскурант на внутрішні польоти в державі на суму 80 грн в один бік,
тоді як у конкурентів ця забаганка коштувала від 100 доларів. —
Малобюджетні авіакомпанії до Хмельницького не прийдуть, — упевнений
директор аеропорту. — Вони віддають перевагу великим містам України, де
більший пасажиропотік. Крім цього, щоб авіаційний бізнес був
прибутковим спочатку треба “накатати” рейс. І, як правило, ці
перевезення будуть збиткові. А хто буде працювати у мінус? Авіакомпанії
не прихильники цієї ідеї. Зрештою, напрошується логічне запитання:
“Чи потрібен такий аеропорт Хмельниччині?” Без своїх літаків, без
досконалої злітної смуги, зате із чималенькими боргами? Сто відсотків —
аеропорт має бути, адже для області це — стратегічний об’єкт. Тоді
напрошується інше запитання: “Які тоді у нього перспективи розвитку?”
Перші особи області та міста намагалися це роз’яснити. Голова обласної ради Іван Гладуняк: “Розпочну
з того, що спочатку “Аеропорт Хмельницький” був у державній власності.
У 2002 році обласна рада змушена була прийняти аеропорт у комунальну
власність, бо держава “кинула” його. З того часу й до сьогодні наше
завдання не змінилося — виступаємо за збереження аеропорту. І, щоб не
бути голослівним наведу цифру: цього року з обласного бюджету виділено
600 тис. грн на звершення реконструкції злітної полоси. Крім того,
обласна рада робила спроби налагодити постійні пасажирські рейси на
Київ та Сімферополь. На жаль, “забуксувала” ця справа. Та, незважаючи
ні на що, аеропорт потрібен Хмельниччині. Впевнений, що не завжди буде
нестабільність української економіки. Потрібно дивитися на перспективу.
До речі, були переговори із австрійськими та російськими інвесторами.
Останні готові відкрити пасажирський рейс “Москва-Хмельницький”, але в
силу політичних обставин вони зайняли позицію вичікування. Кілька
слів щодо бажання уряду передати “Аеропорт Хмельницький” знову у
державну власність. Передусім, тут мають бути партнерські відносини між
обласною радою та урядом. Зрозумійте, уряд завтра, припустимо, продасть
аеропорт приватнику, а післязавтра — його закриють взагалі. Хіба це в
інтересах місцевої громади? Немає різниці, хто буде власником
аеропорту. Головне — інвестиційний проект, який дасть можливість
модернізувати його та запустити пасажирські перевезення. Відчуваю, що
невдовзі прийде цей час. Міський голова Хмельницького Сергій Мельник:
“Безумовно, як стратегічний об’єкт, аеропорт повинен бути і працювати.
Але влада Хмельницького жодного відношення до нього немає — це
комунальна власність обласної ради. Я звертався, щоб передати аеропорт
у власність міста, однак позитивної відповіді не отримав. Мені
здається, що Кабмін має прийняти державну програму щодо підтримки таких
аеропортів. Проте на практиці туди мають зайти великі інвестиції.
Приміром, щоб відремонтувати (чи добудувати) злітну смугу та встановити
потрібну кількість світлового обладнання. Це б дало б змогу приймати
літаки вночі”. Голова облдержадміністрації Іван Гавчук:
“Однозначно, аеропорт потрібен нашій області. Я визнаю, що з боку влади
були допущені певні “проколи”: дали зелене світло прискореному потягу
“Хмельницький-Київ”, при цьому геть забули про аеропорт, який також міг
би здійснювати аналогічні рейси. Щоправда, облдержадміністрація спільно
з обласною радою зараз шукають інвестора, який згодився б вкласти кошти
у розбудову “Аеропорту Хмельницький”, зокрема, побудував другу злітну
смугу. Вважаю, що Хмельниччина має чималі перспективи. По-перше,
туристична галузь. Для іноземців — Сатанів, Полонне,
Кам’янець-Подільський — це чудова знахідка! Тепер скажіть: хто з них
згодиться подолати велику кількість кілометрів на автомобілі? Ось тут
можемо спрацювати, підключивши авіаперевізника. По-друге, наш аеропорт
у майбутньому можна використовувати як транзитний. Тим паче, що через
область проходять основні повітряні коридори. І ще одне. Категорично
проти постанови Кабміну, який хоче забрати “Аеропорт Хмельницький” у
державну власність. Це протизаконно!!! Вони могли лише надати
пропозиції обласній раді, яка нині є власником аеропорту, а не
відбирати його силоміць. Сподіваюся, що цю постанову невдовзі скасують”. Віталій Тараненко.
Вторник, 21.05.2024, 04:19
На сьомому кілометрові від Хмельницького, убік від траси, розташоване комунальне підприємство “Аеропорт Хмельницький”.
Саме шестиповерхове приміщення аеропорту давно під замком, а вхід на
територію — через КПП. Охоронець на пропускному пункті не стримався,
щоб не поділитися з журналістом своєю радістю: “Сьогодні отримав
зарплату за жовтень. Шкода, що так занедбано підприємство. Живуть тут
добре хіба що “аерорухівці” (Украерорух керує повітряним рухом, зльотом
та посадкою літаків. Також вони мають аеронавігаційне обладнання —
авт.), котрих фінансує держава”. На моє запитання, які рейси ще діють,
відповідає: “На Стамбул літають, переважно, бізнесмени за товаром. Та й
то рідко. На Київ рейс давно скасований — кілька разів повозили пусті
крісла та відмовилися від перевезень”. 
